Строї Deep Purple.

Ritchie Blackmore створив класичне звучання Deep Purple на Stratocaster у стандартному строї. Табулатури альбомів, на яких він грав, ставлять його гітару в E Standard, з однією піснею в Drop D наприкінці і однією дивинкою на першому альбомі (And the Address, нижче), так само як і запис. Перевірка TuneLit за аудіо, яка слухає найнижчу відкриту струну, погоджується з E майже в кожній пісні, де може судити, і ніколи не вказує на півтон нижче. Це стосується і реюніонних альбомів 1980-х і 1990-х.

Відомі рифи показують, що строй важить менше, ніж руки. Smoke on the Water — це блюзова лінія в G мінор, зіграна паралельними квартами, по дві струни за раз, і Blackmore зазвичай бере її пальцями, а не медіатором. Highway Star вибиває одну G для головного риффу. Burn теж спирається на G, а низька E ніколи не грається відкритою. Space Truckin', навпаки, сильно спирається на відкриті струни E, A і D, що робить її однією з найкращих пісень, щоб перевірити свій строй.

Tommy Bolin, який замінив Blackmore на Come Taste the Band у 1975, лишився в E Standard; кожна табулатура цього альбому з цим погоджується. Steve Morse, у гурті з 1994 до 2022, описав свою установку на сайті гурту: стандартний строй на головних гітарах і окрема гітара в Drop D. Simon McBride, його наступник, в E Standard у кожній табулатурі =1 і Splat!.

У TuneLit оберіть E Standard або просто натисніть кнопку «Налаштувати» на сторінці альбому. Бас теж у стандартному строї, тож басисту не потрібне жодне особливе налаштування, окрім пісень у Drop D нижче.

Кілька пісень опускають струну 6 на тон, з E на D, тож три нижні струни утворюють пауер-акорд під одним пальцем:

• The Battle Rages On (1993), заглавна пісня і останній великий рифф Blackmore з гуртом. Найбільш переглянута табулатура має гітару і бас у Drop D, а на записі низьке D — далеко найчастіша нота. Перевірка TuneLit за аудіо з цим погоджується.
• Wrong Man (Rapture of the Deep, 2005), Weirdistan, Out of Hand і Vincent Price (Now What?!, 2013), усі з епохи Steve Morse, що пасує до його гітари в Drop D. Перевірка за аудіо збігається з D у всіх чотирьох, але кожна спирається на одну табулатуру, тож сприймайте їх як імовірні, а не певні. На Weirdistan низька D майже не чутна.
• Show Me (=1, 2024), відкривальна пісня першого альбому McBride's, знову за однією табулатурою.

Щоб перейти з E Standard, опустіть струну 6, доки її відкрита нота не збігатиметься з відкритою нотою струни 4 на октаву нижче. Усе інше лишається як було.

Silver Tongue (Bananas, 2003) заходить далі: його єдина табулатура ставить гітару Morse в D Standard, кожна струна на тон нижче, D G C F A D, і бас теж настроєний нижче. На CD низька D становить близько половини низьких нот, які чує TuneLit, і перевірка за аудіо збігається з D, тож сторінка альбому подає її саме так.

Запис, зроблений на аналоговій плівці, буде лише на A 440, якщо плівка йшла з точно такою самою швидкістю під час запису і під час відтворення для майстрингу. Невелика різниця зсуває все разом: гітару, орган, голос і бас. Гітара, бас і орган Hammond налаштовувалися разом у студії, тож машина, що трохи прискорювала чи сповільнювала, зсувала весь дубль одразу. Це добре видно на записах Deep Purple кінця 1960-х і початку 1970-х.

Кілька чисел, які варто пам'ятати. Один цент — це сота частина півтону. Близько 5 центів важко почути, 10–15 центів змушують довгі акорди «биття» з записом, а 20 центів і більше явно звучать не в строї. Поблизу 440 Гц один герц — це близько 4 центів, тож Burn на 21 цент вище — те саме, що налаштування на A ≈ 445.

Кнопки «Налаштувати» враховують усе це: вони містять виміряне відхилення ("E Standard +21 ¢" для Burn) або, для більших відхилень, еталонну A ("E Standard · A 426"). Натисніть кнопку для пісні, яку граєте, налаштуйтеся під неї, і ваша гітара збігатиметься із записом, а не лише зі строєм.

1968 і 1969: Mark I. Перший склад, у якому Rod Evans співав, а Nick Simper грав на басу, за рік записав три альбоми з домінуванням органу та безліччю каверів. Blackmore грає в E Standard скрізь, але ці записи найнерівніші в дискографії. Пісні з одного альбому можуть відрізнятися на 15 або 20 центів, а And the Address, перша пісня першого альбому, на CD нижча приблизно на 55 центів.

1969–1973: Mark II. З Ian Gillan і Roger Glover Deep Purple стали гуртом хард-року: In Rock, Fireball, Machine Head і Who Do We Think We Are. Досі E Standard, досі аналогова плівка і досі розкид висот, але менший: In Rock і Who Do We Think We Are звучать на камертоні, Fireball і Machine Head приблизно на 6 центів вище, а кілька пісень відхиляються вгору до 20 центів.

1973–1976: Mark III і IV. David Coverdale і Glenn Hughes приєдналися для Burn і Stormbringer; Tommy Bolin замінив Blackmore для Come Taste the Band. Burn — найвищий альбом з усіх: приблизно на 21 цент вище від початку до кінця. Stormbringer приблизно на 5 центів нижче, а Come Taste the Band майже на камертоні, із трьома піснями, які відхиляються від нього на 12–15 центів.

1984–1993: возз’єднання. Класичний склад повернувся для Perfect Strangers і The House of Blue Light, Joe Lynn Turner співав на Slaves and Masters, а Gillan повернувся для The Battle Rages On. Blackmore лишився в E Standard, а заглавна пісня його останнього альбому — в Drop D. Записи тепер стабільніші: у межах 9 центів від камертона, The House of Blue Light трохи нижче, а Slaves and Masters трохи вище. Joe Satriani грав на концертах після того, як Blackmore пішов у 1993 році, але студійного альбому з гуртом не записав.

1994–2022: Steve Morse. Починаючи з Purpendicular, кожен альбом у межах 2 центів від камертона, а кожна пісня в межах 6: старого дрейфу немає. Morse грає в E Standard і час від часу бере свою гітару в Drop D. Don Airey перейняв клавішні від Jon Lord для Bananas у 2003 році.

З 2022: Simon McBride. Два альбоми, =1 і Splat!, обидва в E Standard за табулатурами, з однією піснею в Drop D. Жодного з них ще немає в бібліотеці власника сайту, тож обидва вказано на камертоні.

Shades of Deep Purple (1968)

E Standard −13 ¢8 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Записано за три дні на Pye Studios у Лондоні, із чотирма каверами серед восьми пісень: Hush, Help!, Hey Joe і I'm So Glad. Скрізь E Standard. CD EMI 1989 року — найнерівніший запис, який TuneLit виміряв для гурту. Hush, Mandrake Root і Help! на камертоні. One More Rainy Day, Prelude: Happiness / I'm So Glad і Hey Joe нижчі на 9–14 центів, і це стає значенням альбому, −13 ¢. Love Help Me приблизно на 30 центів нижче (A ≈ 432).

Відкривальний інструментал And the Address найдивніший з усіх: приблизно на 55 центів нижче E Standard, посередині між E і E♭. Його єдина табулатура записана в E♭ Standard, і це не суперечність: гітара в E Standard, настроєна вниз до A ≈ 426, і гітара в E♭ Standard, піднята на 45 центів, звучать однаково. Перевірка TuneLit за аудіо підтверджує, що найнижча струна саме там. Її кнопка «Налаштувати» подає налаштування як E Standard при A 426.

The Book of Taliesyn (1968)

E Standard +5 ¢7 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

E Standard, з Kentucky Woman Neil Diamond, We Can Work It Out від Beatles і River Deep, Mountain High від Ike & Tina Turner серед власних творів гурту, включно з інструменталом Wring That Neck. CD EMI 1989 року приблизно на 5 центів вище (A ≈ 441.4). Shield показує приблизно 20 центів вище, а Anthem зі струнною аранжуванням Jon Lord — на камертоні. Обидва мають власні кнопки «Налаштувати».

Deep Purple (1969)

E Standard7 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Останній альбом Mark I, із Lalena Donovan і дванадцятихвилинною April. E Standard. На CD EMI 1989 року друга сторона і Lalena на камертоні, а Chasing Shadows, Blind і Fault Line / The Painter нижчі на 13–18 центів.

Deep Purple in Rock (1970)

E Standard7 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Перший альбом Mark II: Speed King, Bloodsucker, Child in Time, Flight of the Rat, Into the Fire, Living Wreck і Hard Lovin' Man, усі в E Standard. TuneLit виміряв CD EMI на камертоні (+0,3 ¢). Три пісні відхиляються приблизно на десять центів: Bloodsucker і Living Wreck вгору, Into the Fire вниз, і кожна має власну кнопку «Налаштувати». Child in Time, десятихвилинний центр альбому, рівно на A 440: її куплети йдуть октавами на струні 6 і струні 4, сходячи від A через G до F, тож ці дві струни налаштуйте уважно.

Fireball (1971)

E Standard +6 ¢7 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

E Standard. Список іде за оригінальним європейським альбомом, із Demon's Eye як доріжкою 3; американські копії мали натомість сингл Strange Kind of Woman. CD EMI приблизно на 6 центів вище (A ≈ 441.4). Пісні розходяться від −2 центів (Demon's Eye) до +12 (The Mule), але жодна не стоїть достатньо далеко від решти, щоб мати власне значення, тож кожна кнопка «Налаштувати» містить +6 ¢ альбому.

Machine Head (1972)

E Standard +6 ¢7 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Записано в грудні 1971 року в Монтре з Rolling Stones Mobile Studio, після пожежі в казино, де гурт планував працювати: та історія, яку розповідає Smoke on the Water. E Standard. CD EMI загалом приблизно на 6 центів вище (A ≈ 441.6), але цей альбом треба налаштовувати пісня за піснею. Highway Star майже на камертоні, Pictures of Home і Smoke on the Water на 6–8 центів вище, Lazy приблизно на 14 центів вище (з низькою впевненістю, тож лишає значення альбому), а Maybe I'm a Leo і Space Truckin' на 19–20 центів вище, кожна з власною кнопкою «Налаштувати».

Для Smoke on the Water значення альбому +6 ¢ достатньо близьке. Для Space Truckin', яка спирається на відкриті струни, варто скористатися налаштуванням +20 ¢: проти гітари при A 440 відкриті E і A помітно битимуться із записом.

Who Do We Think We Are (1973)

E Standard7 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Записано тією самою мобільною студією в Римі та Франкфурті в 1972 році. E Standard, а CD EMI 1987 року на камертоні (+0,5 ¢). Woman from Tokyo точно на A 440; лише Rat Bat Blue показує вище, приблизно на 11 центів.

Burn (1974)

E Standard +21 ¢8 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Перший альбом Mark III, записаний у Монтре в листопаді 1973 року. E Standard, і найвищий запис у дискографії: TuneLit виміряв CD приблизно на 21 цент вище (A ≈ 445.2), і всі вісім пісень збігаються, від +16 до +23 центів. Це найочевидніший висновок для цього гурту. Гітара при A 440 звучить помітно нижче від запису поруч із заглавним рифом, довгими бендами в Mistreated і в You Fool No One. Усі кнопки «Налаштувати» містять +21 ¢.

Виміряний CD — австралійське середньоцінове видання EMI (CDMID 166161), єдине видання в бібліотеці. Увесь альбом зсувається разом, що вказує на майстер-копію, а не на окремі пісні, але чи йдуть так швидко всі видання та оригінальний LP, може показати лише другий примірник.

Stormbringer (1974)

E Standard −5 ¢9 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

E Standard. CD EMI приблизно на 5 центів нижче (A ≈ 438.7), досить близько до камертона для більшості гітаристів. Lady Double Dealer — виняток, приблизно на 23 центи нижче (A ≈ 434.2), і має власну кнопку «Налаштувати». Soldier of Fortune, акустична балада, що закриває альбом, іде разом із альбомом.

Come Taste the Band (1975)

E Standard9 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Єдиний альбом Tommy Bolin з гуртом, в E Standard. CD EMI 1990 року загалом показує +4 центи, що TuneLit зберігає як камертон, але три пісні стоять окремо: Gettin' Tighter (+13 ¢) і Drifter (+12 ¢) вище, Lady Luck (−15 ¢) нижче.

Perfect Strangers (1984)

E Standard8 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Альбом возз’єднання, записаний у Вермонті влітку 1984 року. E Standard, на камертоні на оригінальному CD Polydor (+2 ¢). Knocking at Your Back Door і заглавна пісня точно на A 440; Mean Streak приблизно на 7 центів нижче. На першому CD також є Not Responsible, додаткова доріжка, яка була й на касеті; сторінка альбому йде за восьмипісенним LP.

The House of Blue Light (1987)

E Standard −9 ¢10 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

E Standard. Оригінальний CD Polydor приблизно на 9 центів нижче (A ≈ 437.8), і цього разу кожна пісня нижча за камертон, від −4 до −17 центів, найнижча The Spanish Archer. Дев'ять центів — на межі того, що помічає більшість слуху; кнопки «Налаштувати» містять −9 ¢.

Slaves and Masters (1990)

E Standard +7 ¢9 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Єдиний альбом Joe Lynn Turner як вокаліста. E Standard. Виміряно з пізнішого пресування RCA, єдиного в бібліотеці: приблизно на 7 центів вище (A ≈ 441.9), пісні між +2 і +11 центами.

The Battle Rages On... (1993)

E Standard +4 ¢10 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Останній альбом Blackmore з гуртом. E Standard, окрім заглавної пісні в Drop D. CD RCA приблизно на 4 центи вище (A ≈ 441), а Ramshackle Man приблизно на 6 центів нижче, з власною кнопкою «Налаштувати».

Purpendicular (1996)

E Standard12 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Перший альбом Steve Morse, із Sometimes I Feel Like Screaming і Vavoom: Ted the Mechanic. Скрізь E Standard, на камертоні (−1,4 ¢), кожна пісня в межах 6 центів.

Abandon (1998)

E Standard12 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

E Standard на камертоні (−0,3 ¢). Bludsucker — новий запис Bloodsucker з In Rock, на камертоні, тоді як оригінал 1970 року показує приблизно на 11 центів вище.

Bananas (2003)

E Standard12 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Перший альбом із Don Airey. E Standard на камертоні, із Silver Tongue в D Standard, як описано вище.

Rapture of the Deep (2005)

E Standard10 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

E Standard на камертоні (−0,2 ¢), з Wrong Man в Drop D.

Now What?! (2013)

E Standard11 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Перший альбом із продюсером Bob Ezrin, записаний у Нешвіллі. E Standard на камертоні (−1,7 ¢), з Weirdistan, Out of Hand і Vincent Price в Drop D. Виміряний CD — з видання CD + DVD; його бонус-трек It'll Be Me не вказано.

Infinite (2017), Whoosh! (2020) і Turning to Crime (2021)

E Standard12 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Немає в бібліотеці власника, тому не виміряно: налаштування — це строї з табулатур при A 440. Кожна знайдена табулатура для нових пісень цих трьох альбомів в E Standard, зокрема Time for Bedlam, The Surprising і Birds of Prey на Infinite, Throw My Bones і Nothing at All на Whoosh!, а також альбом каверів Turning to Crime, останній альбом Morse з гуртом. Whoosh! завершується новим записом And the Address, вказаним як E Standard альбому; єдина табулатура з такою назвою в E♭, і вона не каже, за яким записом іде.

=1 (2024) і Splat! (2026)

E Standard13 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Перші два альбоми Simon McBride, також не виміряні. Табулатури ставлять обидва в E Standard, із Show Me в Drop D. Keith Urban грає на гітарі в Diablo з Splat!.

Аналіз запису TuneLit зчитує 90 секунд кожної пісні і визначає, наскільки музика відходить від сітки A 440. Він знає це відхилення лише в межах одного півтону, тому сам півтон (E, а не E♭ чи F) береться з табулатур і перевіряється другим тестом за аудіо, який слухає найнижчу відкриту струну.

Відхилення в межах 4 центів зберігаються як камертон: вимірювання TuneLit точне приблизно до цього, і жодне вухо їх не пропустить.

Закономірність зрозуміла. Записи 1968–1975 років «дрейфують» — між альбомами і між піснями: перші альбоми змішують пісні на камертоні з піснями, що відхиляються на 10–30 центів, у Machine Head розкид понад 19 центів, а Burn весь час на 21 цент вище. Записи 1980-х стабільніші, але все ще відхиляються на кілька центів: The House of Blue Light нижче, Slaves and Masters вище. Починаючи з Purpendicular у 1996 році, кожен альбом і кожна пісня в межах кількох центів від A 440. Жодне джерело не пояснює ранні відхилення окремо; найпоширеніше пояснення для записів того часу — плівкова машина, що трохи прискорювала або сповільнювала.

Перевірка півтону за аудіо збігається із зазначеним строєм у 141 з 170 пісень і ніколи не вказує на півтон нижче. Коли вона вказує вище, це з відомої причини: Smoke on the Water, Highway Star, Lazy та кілька інших ніколи не грають відкриту низьку E, і тоді перевірка схильна вказувати на півтон вище, на F. Жодна табулатура чи джерело не називає F, і ці пісні лишаються в E Standard. Усі пісні в Drop D і D Standard збігаються з D як найнижчою струною.

Кожен стрій на сторінках альбомів має позначку статусу. Більшість має позначку Виміряно TuneLit, бо відхилення походить з нашого власного аналізу CD. Назва строю все одно спирається на інші докази:

• Офіційно: учасник гурту так сказав. Опис Steve Morse свого сетапу (стандартний стрій плюс гітара в Drop D) — власне слово гурту для альбомів епохи Morse.
• За табулатурами: транскрипції, переважно Songsterr. На цьому стоять альбоми Blackmore, Bolin і McBride: жодне інтерв'ю прямо не називає "E Standard", але кожна табулатура і перевірка за аудіо збігаються. Пісні в Drop D і D Standard спираються на окремі табулатури, тому в їхніх примітках про це сказано.
• Виміряно TuneLit: наш аналіз CD дає зміщення в центах. Публікуємо лише числа; аудіо ніде не зберігається й не передається.

Infinite, Whoosh!, Turning to Crime, =1 і Splat! ще не виміряні: їхні налаштування — строї з табулатур при A 440.

• Налаштуйтеся під пісню, а не лише під строй. На Burn, Machine Head і альбомах Mark I відхилення змінює звук більше, ніж будь-яке інше налаштування. Натисніть власну кнопку «Налаштувати» пісні.
• Перевірте за відкритою струною. Space Truckin' спирається на відкриті струни E, A і D, а Speed King постійно повертається до відкритого пауер-акорду E: найкращі місця, щоб почути, чи ви збігаєтеся. Smoke on the Water і Burn ніколи не торкаються відкритої низької E, тож перевіряйте їх за витриманим акордом.
• Drop D лише тоді, коли пісня цього вимагає. Змінюється лише струна 6, на тон; підніміть її назад для наступної пісні.
• Живі версії — інша справа. Виміри описують студійні CD; живі записи з інших років можуть бути де завгодно. Songsterr також має версії Smoke on the Water, Burn і Perfect Strangers в E♭ поруч з основними табулатурами E Standard: студійні записи — в E.
• Не ваш строй? «Грати разом» у TuneLit може перенести запис у той строй, у якому гітара вже стоїть.

Якщо пісня все ще звучить трохи не в лад, зсуньте еталон на герц або близько того; навколо 440 Hz один герц — приблизно 4 центи.

• За замовчуванням, кожен альбом: E Standard (E A D G B E), бас E A D G.
• Пісні в Drop D: The Battle Rages On; Wrong Man; Weirdistan, Out of Hand, Vincent Price; Show Me.
• D Standard: Silver Tongue (Bananas).
• Shades of Deep Purple (1968): E Standard −13 ¢; Hush, Mandrake Root, Help! при A 440; Love Help Me −30 ¢; And the Address при A 426.
• The Book of Taliesyn (1968): +5 ¢; Shield +20 ¢, Anthem при A 440.
• Deep Purple (1969): A 440; Chasing Shadows −13 ¢, Blind −16 ¢, Fault Line / The Painter −18 ¢.
• Deep Purple in Rock (1970): A 440; Bloodsucker +11 ¢, Living Wreck +9 ¢, Into the Fire −10 ¢.
• Fireball (1971): +6 ¢.
• Machine Head (1972): +6 ¢; Maybe I'm a Leo +19 ¢, Space Truckin' +20 ¢.
• Who Do We Think We Are (1973): A 440; Rat Bat Blue +11 ¢.
• Burn (1974): +21 ¢ (A ≈ 445).
• Stormbringer (1974): −5 ¢; Lady Double Dealer −23 ¢.
• Come Taste the Band (1975): A 440; Gettin' Tighter +13 ¢, Drifter +12 ¢, Lady Luck −15 ¢.
• Perfect Strangers (1984): A 440; Mean Streak −7 ¢.
• The House of Blue Light (1987): −9 ¢.
• Slaves and Masters (1990): +7 ¢.
• The Battle Rages On... (1993): +4 ¢; заглавна пісня в Drop D; Ramshackle Man −6 ¢.
• Purpendicular до Now What?! (1996–⁠2013): A 440.
• Infinite до Splat! (2017–⁠2026, за табулатурами): E Standard при A 440.