Чому записи звучать не на тій висоті.

На стрічці висота й швидкість пов’язані між собою. Програйте стрічку швидше, ніж її записали, — і кожна нота піднімається; повільніше — і кожна опускається, а разом із нею змінюється й темп.

Правило: поділіть швидкість відтворення на швидкість запису, візьміть логарифм цього співвідношення за основою 2 й помножте на 1200. Простими словами, кожен 1 % швидкості — це приблизно 17 ¢, а приблизно 6 % — це цілий півтон.

Пісня, що йде на 1 % швидше, виграє ледве більше одного удару на хвилину за 120 bpm — надто мало, щоб це помітити. Невеликої розбіжності між апаратом, що записав стрічку, і тим, що пізніше її відтворював, вистачало для 5 чи 10 ¢ — приблизно там, де музикант починає це помічати на тлі запису.

Студії також змінювали швидкість свідомо, регулятором, який зазвичай називають varispeed: щоб голос звучав молодше, щоб дотягнутися до вокальної лінії або щоб два дублі зійшлися. Зміна рівно на один півтон залишає запис на сітці A 440, але в новій тональності; зміна, що не дорівнює цілому числу півтонів, виводить його за межі сітки.

• Here Comes the Sun гурту The Beatles прискорили вже після того, як її зіграли, і вона вимірюється приблизно на 35 ¢ вище.
• Lovely Rita сповільнили під час зведення, і вона лежить приблизно на A 425, між E♭ і E.
• When I'm Sixty-Four записали в C і прискорили приблизно на півтон, до D♭. Вона вимірюється приблизно на 9 ¢ нижче — як і решта альбому.
• Across the Universe, записану 1968 року, сповільнили для альбому Let It Be, і тепер вона лежить приблизно на 25 ¢ вище за E♭ Standard.
• Fingerprint File гурту The Rolling Stones змастерили швидше, ніж зіграли, і B мінор став C мінором; вона вимірюється приблизно на 13 ¢ нижче, а табулатури відтворюють її з каподастром на 1-му ладу.
• No Quarter гурту Led Zeppelin сповільнили за допомогою varispeed, але вона вимірюється приблизно на 4 ¢ вище, тобто знову на сітці, що відповідає зміні рівно на півтон.

Іноді зсувається лише частина пісні: кінець War Pigs гурту Black Sabbath прискорили, тож остання хвилина піднімається вище за висоту головного рифу.

Малі електронні тюнери стали дешевими й поширеними лише з кінця 1970-х. До того гурт налаштовувався під піаніно, орган, дудку-камертон чи камертон або просто під одну гітару, і всі опинялися там, де був цей еталон. Студійне піаніно, налаштоване трохи високо, тягне за собою весь дубль, а висоту органа Hammond задає його двигун, тож гітари налаштовують під орган.

• У Kyuss не було тюнера, за словами басиста Scott Reeder, аж до його приходу 1992 року. Wretch здебільшого лежить приблизно на 40 ¢ нижче за C Standard, а деякі пісні — ще нижче; Welcome to Sky Valley, перший альбом Reeder, стабільно лежить приблизно на 8 ¢ вище.
• Van Halen. Eddie Van Halen налаштовувався на слух, а Michael Anthony налаштовував бас під нього. Дебют лежить приблизно на 13 ¢ вище за E♭ Standard, Van Halen II — приблизно на 28 ¢.
• AC/DC. Альбоми з Bon Scott загалом лежать на 10–34 ¢ нижче, а окремі пісні — від 63 ¢ нижче до 44 ¢ вище. Починаючи з Back in Black (1980), кожен виміряний альбом лежить у межах приблизно 12 ¢ від A 440, більшість — точно на ньому. Стрічка, стрій чи обидва: причина невідома, зміна очевидна.

Стрій, швидкість апарата й висота піаніно тримаються протягом сесії, а не вічно. Пісні, записані в інший день, можуть опинитися деінде, навіть на тому самому альбомі.

• The Beatles записали десять пісень Please Please Me 11 лютого 1963 року. Альбом лежить приблизно на 28 ¢ нижче, але дві пісні з ранкової сесії, There's a Place і I Saw Her Standing There, нижчі лише на 12 і 9 ¢.
• Black Sabbath записали Evil Woman за тиждень до решти свого першого альбому, в іншій студії. Вона лежить на 13 ¢ вище за пісні з основного дня.
• На Nevermind гурту Nirvana пісні з травневих сесій 1991 року лежать приблизно на 14 ¢ вище, тоді як Polly, збережена з сесії 1990 року, лежить на A 440.
• Rock 'n' Roll Damnation гурту AC/DC, записана останньою як сингл, лежить на 16 ¢ нижче за решту Powerage.

Перенесення на CD, ремастер чи новий LP означає, що майстер-стрічку програють знову, і швидкість не завжди збігається. TuneLit вимірює кілька видань там, де вони є у власника:

• Ранні CD. Американські CD гурту AC/DC з альбомами High Voltage і Dirty Deeds Done Dirt Cheap йдуть приблизно на 6 ¢ швидше за австралійські CD та ремастери. CD Jimi Hendrix Are You Experienced від MCA 1993 року йде приблизно на 21 ¢, або 1,2 %, повільніше за три інші видання.
• Ремастери. Ремастер Powerslave гурту Iron Maiden 1998 року вимірюється приблизно на 15 ¢ вище за CD 1995 року та ремастер 2015 року. Bleach гурту Nirvana 2009 року йде приблизно на 16 ¢ вище за CD 1992 року.
• Ремікси. Ремікс Youthanasia гурту Megadeth 2004 року зсуває кілька пісень на 12–50 ¢ вище, тоді як ремікс Peace Sells залишається таким самим нижчим, як і оригінал.
• Вініл. LP In Rainbows гурту Radiohead вимірюється приблизно на 14 ¢ вище, але його пісні на 0,8 % коротші, ніж на CD. На 0,8 % швидше — це рівно 14 ¢: копія на LP звучить настільки швидше — через програвач або через нарізання лаку, — тож CD, найімовірніше, лежить на A 440. Буває й навпаки. Обидва LP Revolver гурту The Beatles, які перевірив TuneLit, звучать на 8–10 ¢ нижче за CD 1987 року, і так само пісня Yellow Submarine на іншому CD: отже, CD 1987 року тут, імовірно, швидкий.

Вам потрібна висота тієї копії, яку ви граєте, а дві копії одного альбому можуть відрізнятися на що завгодно — від кількох центів до понад 20 ¢.

• На сторінці кожного виміряного альбому названо копію, яку використав TuneLit, наприклад CD Atlantic 1986 року, а в примітках сказано, як з нею співвідносяться інші видання. Якщо у вас саме така, натисніть Налаштувати і грайте.
• З іншим виданням чи зі стрімінгом почніть із налаштування, яке задає «Налаштувати», і потримайте акорд на тлі запису. Якщо чути биття, посуньте еталон на кілька центів, доки хитання не сповільниться.
• Якщо у вас є файл, завантажте його в «Грати разом»: там вимірюється ваша власна копія, і пісню можна замість цього зсунути у ваш стрій.