Строї Stevie Ray Vaughan.

На записах значиться ім'я Stevie Ray Vaughan and Double Trouble. Double Trouble був його гуртом, названим на честь пісні Otis Rush, і з початку 1981 року це було тріо: Vaughan на гітарі та вокалі, Tommy Shannon на басі та Chris «Whipper» Layton на барабанах. Клавішник Reese Wynans приєднався під час сесій Soul to Soul у 1985 році й залишався до кінця. 27 серпня 1990 року, після виступу в Alpine Valley у Вісконсині, Vaughan загинув в аварії гелікоптера. Family Style, записаний під іменем Vaughan Brothers, вийшов через місяць, а The Sky Is Crying — у 1991 році.

TuneLit вказує гурт під іменем Vaughan, бо строй його. Бас Shannon теж опустився разом з гітарою, тож майже на кожному треку весь гурт звучить на півтону нижче стандарту, а басові табулатури теж у E♭.

За даними розповіді про його обладнання у Wikipedia та репортажами Guitar Player, Vaughan натягував на свої Stratocaster набір близько .013, .015, .019 (звичайна), .028, .038 і .058, і завжди налаштовував на півтону вниз. Урок Andy Aledort у Guitar World каже те саме: E♭ A♭ D♭ G♭ B♭ E♭, строй, який зробив популярним Jimi Hendrix, з акордами й рифами, названими так, ніби гітара в стандартному строї. Розслаблений строй трохи знімає опір такім товстим струнам, тож він міг сильно тягнути їх і все одно вдаряти правою рукою. Та навіть так калібри коштували йому тріснутих кінчиків пальців, які його техніка Rene Martinez, як відомо, заклеював суперклеєм, а згодом Martinez умовив його перейти на трохи легші комплекти.

Для гри разом не потрібні струни .013. Важливий строй: опустіть кожну струну на один півтон, і запис зійдеться. Важчі струни допомагають, коли граєте сильно, а легкий комплект у розслабленому строї може звучати в'яло, тож спробуйте калібр на один важчий за звичний, якщо гітара дозволяє.

1. Натисніть кнопку Tune альбому або пісні. Вона відкриває E♭ Standard (або E Standard там, де пісня цього потребує) з виміряним TuneLit відхиленням для цього запису.
2. Налаштуйте кожну струну до ноти на екрані: E♭, A♭, D♭, G♭, B♭, E♭. Багато тюнерів називають їх D♯, G♯, C♯, F♯, A♯, D♯: це ті самі ноти.
3. Грайте форми, які показує табулатура. Табулатура Pride and Joy каже E, ваші руки грають E, а запис звучить E♭.

Якщо пісня все ще звучить трохи не так, подивіться на її рядок на сторінці альбому: TuneLit дає пісні власне налаштування, лише коли вона явно відрізняється від свого альбому, а примітки до пісні кажуть, коли показник був близьким, але занадто слабким, щоб його використати.

TuneLit виміряв кожну пісню з шести записів з CD з бібліотеки власника: голландський CD епохи CBS з Texas Flood (Epic EPC 460951 2), австрійські видання Epic з Couldn't Stand the Weather, Soul to Soul і The Sky Is Crying, та перші американські CD In Step (Epic EK 45024) і Family Style (Epic Associated ZK 46225). Усі вони передують перевиданням 1999 року з бонус-треками. Оцінювач читає 90 секунд кожної пісні, починаючи з 0:45, і порівнює найсильніші ноти з рівнотемперованою сіткою. Так отримуємо відхилення запису від A 440, відоме лише в межах одного півтону. Пісня отримує власне значення, коли відрізняється від свого альбому на 8 центів або більше з добрим рівнем упевненості; все в межах ±4 центів вважається концертним строєм.

Бібліотека також містить пізніші ремастери чотирьох альбомів: два з Texas Flood (Японія 2009 іювілейне видання 2013), Legacy Edition 2010 року з Couldn't Stand the Weather та японські перевидання 2005 року Soul to Soul і In Step. Ми виміряли їх для перевірки. Кожен іде з тією ж швидкістю, що й старий CD, у межах 3 центів: ремастери Texas Flood приблизно на 1 цент вищі, Legacy Edition Couldn't Stand the Weather приблизно на 2 центи нижчий, Soul to Soul такий самий, а CD In Step 2005 року приблизно на 3 центи вищий. Ніхто цього не чує, тож якою б CD ви не володіли, кнопки Tune підходять.

Півтон — окреме питання. Вимірювання знає відхилення лише в межах одного півтону, тож те, чи струни стоять на E♭ чи на E, визначається з табулатур і джерел, плюс друга перевірка: TuneLit слухає найнижчу відкриту струну, яку бас і гітара грають часто, а нота під нею ніколи не звучить. На чотирьох альбомах Double Trouble і The Sky Is Crying вона підтвердила E♭ у 38 з 47 пісень, перелічених у E♭, і жодної не спростувала; щодо решти дев'яти вона не змогла вирішити, бо пісня в тональності, де відкрита низька струна майже не звучить. Вона також підтвердила E Standard там, де ми її вказали: Life by the Drop і чотири пісні Family Style.

Texas Flood (1983)

E♭ Standard10 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Основний стрій: E♭ Standard на камертоні (виміряно +1 ¢), з CD.

Double Trouble записали альбом наприкінці 1982 року в студії Jackson Browne в Лос-Анджелесі, граючи наживо колом без накладок, і це чути: кожна пісня має один строй і одну висоту. Усі десять основних табулатур у E♭ Standard. Pride and Joy, Rude Mood, Mary Had a Little Lamb, Testify і I'm Cryin' сидять на відкритій низькій E♭, і аудіоперевірка TuneLit чує її в кожній пісні альбому. Заглавна пісня, повільний блюз Larry Davis, грається з аплікатурою G-форм, тож звучить у G♭; Lenny, написана для дружини Vaughan Lenora і зіграна на гітарі, названій на її честь, використовує форми E і звучить у E♭.

Дві пісні звучать нижче за решту. Dirty Pool приблизно на 9 центів нижче (A ≈ 437.6) на всьому протязі, тож має власне налаштування. Lenny приблизно на 7 центів нижче, стабільна від початку до кінця, але трохи не дотягує до 8 центів, які дали б їй власне значення; обидва ремастери показують ту саму різницю. Якщо Lenny звучить трохи вище за вас, знизьте еталон приблизно до A 438.

З TuneLit: E♭ Standard при A 440 для альбому; Dirty Pool E♭ Standard −9 ¢.

Couldn't Stand the Weather (1984)

E♭ Standard8 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Основний стрій: E♭ Standard на камертоні (виміряно +2 ¢), з CD.

Записано в Power Station у Нью-Йорку в січні 1984 року, з John Hammond як виконавчим продюсером. Jimmie Vaughan грає ритм-гітару в заглавній пісні та в The Things (That) I Used to Do. Stang's Swang, джазовий інструментал, зіграно на джаз-арочній гітарі Gibson Johnny Smith, з Fran Christina на барабанах і Stan Harrison на саксофоні; її табулатура лишається в E♭. Завихрення в Cold Shot створює Fender Vibratone, кабінет з обертовим динаміком, а не інший строй.

Scuttle Buttin', відкривальний інструментал, звучить приблизно на 13 центів вище (A ≈ 443.4), значно вище за решту альбому; ремастер 2010 року це підтверджує. Voodoo Chile (Slight Return), кавер на Hendrix, показує від 15 до 19 центів вище в кожні півхвилини своїх восьми хвилин, але wah і фуз тримають показники слабкими, тож її кнопка зберігає значення альбому. Якщо ваша гітара звучить нижче за неї, піднімітьо еталон приблизно до A 444.

The Things (That) I Used to Do показує, як табулатури з'їжджають. Основна табулатура грає G-форми в E♭ Standard, що звучить у F♯, і саме це утримує запис. Табулатури, які ставлять ті самі форми в E Standard, виходять на півтону вище.

Tin Pan Alley — єдина справжня суперечка на альбомі. Layton пам'ятав, що це був дубль, записаний, поки інженери ще налаштовували рівні. Vaughan завжди налаштовувався вниз, але найпопулярніша табулатура в E Standard з формами B-minor. Запис звучить у B-minor, а низька E♭ ніколи не звучить, тож аудіоперевірка не може вирішити між E♭ і E. Обидва налаштування дають ноти запису: C-minor форми на гітарі в E♭ або форми B-minor з табулатури на гітарі в E. TuneLit вказує її в E♭ Standard, задокументованій звичці Vaughan, і позначає як спірну.

З TuneLit: E♭ Standard при A 440; Scuttle Buttin' E♭ Standard +13 ¢.

Soul to Soul (1985)

E♭ Standard10 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Основний стрій: E♭ Standard на камертоні (виміряно +2 ¢), з CD.

Записано в Dallas Sound Lab між березнем і травнем 1985 року, на альбомі, де Reese Wynans приєднався як клавішник. Кожна пісня звучить у межах 6 центів від A 440, а японське перевидання 2005 року збігається в межах одного цента. Vaughan сам грав на барабанах у Empty Arms. Say What! — це шоукейс wah-wah, записаний одночасно з двома педалями.

Табулатури тут потребують уваги. Come On (Part III) має найпопулярнішу табулатуру в E Standard, на півтону вище за запис; друга табулатура і аудіоперевірка TuneLit ставлять її в E♭. Найпопулярніша табулатура Say What! також у E Standard, але її ноти не сходяться із записом, тоді як табулатура, створена машиною, у E♭ підходить краще; аудіоперевірка тут не певна, бо відкрита низька струна майже не звучить. Усе інше, від Lookin' Out the Window до Life Without You, — звичайний E♭ Standard, підтверджений аудіоперевіркою.

У TuneLit: E♭ Standard при A 440 для кожної пісні.

In Step (1989)

E♭ Standard10 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Основний стрій: E♭ Standard на камертоні (виміряно +2 ¢), з CD.

Перший студійний альбом Vaughan після реабілітації, продюсер Jim Gaines, почали в Kiva Studios у Мемфісі, закінчили в Лос-Анджелесі на початку 1989 року; він отримав Греммі. Це також найстабільніший запис, виміряний на цій сторінці: кожна пісня в межах 3 центів від значення альбому. Японське перевидання 2005 року показує приблизно на 3 центи вище по всьому, різниця переносу, якої ви не почуєте.

Основні табулатури погоджуються на E♭ Standard: The House Is Rockin', Crossfire, Tightrope, Wall of Denial, Love Me Darlin' і Riviera Paradise, повільний інструментал, що закриває альбом і був зіграний на гітарі Lenny. Єдина табулатура Scratch-N-Sniff — в E Standard, але її шафл спирається на відкриту низьку струну, а аудіоперевірка чує цю струну як E♭ без сумніву, тож грайте форми з табулатури, настроївши вниз. Love Me Darlin' — один з перших записів із фузом Vaughan Fuzz Face.

Три пісні стоять в тональностях, де відкрита низька струна мовчить, тож аудіоперевірка не могла їх підтвердити: The House Is Rockin', Let Me Love You Baby (звучить у E, зіграна з першого ладу низької струни E♭ за її табулатурою) та Leave My Girl Alone (звучить у A). Їхні табулатури в E♭, і вони там і лишаються.

У TuneLit: E♭ Standard при A 440 для кожної пісні.

Family Style (1990)

E♭ Standard +8 ¢10 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Основний стрій: E♭ Standard +8 ¢ (A ≈ 442), з CD, з чотирма піснями в E Standard.

Записаний під іменем Vaughan Brothers і спродюсований Nile Rodgers, це єдиний альбом, де Stevie ділить гітарне крісло: Jimmie грає на гітарі та лап-стіл і співає. TuneLit вказує його як студійний альбом. Жодне інтерв'ю чи книга, які ми знайшли, не говорять, як брати налаштовувалися для нього, а табулатури, кілька з яких створені машиною, розходяться між E♭ і E. Аудіо вирішує більшість пісень. TuneLit чує низьку E♭ у Hard to Be (попри табулатуру E Standard), Hillbillies from Outerspace, Long Way from Home, Telephone Song і Baboom/Mama Said. Він чує низьку E, і майже не E♭, у White Boots, Good Texan, Tick Tock і Brothers, які їхні табулатури ставлять у E Standard. D/FW залишається відкритим: табулатури розходяться, а аудіоперевірка не певна, тож вона лишається на E♭ альбому.

Висота рухається більше, ніж на власних записах Vaughan. Альбом загалом звучить приблизно на 8 центів вище; Good Texan і Telephone Song — приблизно на 20 центів вище (A ≈ 445), стабільно протягом кожного треку, тоді як Tick Tock і Baboom/Mama Said повертаються до концертного строю.

З TuneLit: E♭ Standard +8 ¢ за замовчуванням; E Standard +8 ¢ для White Boots і Brothers, E Standard +21 ¢ для Good Texan, E Standard при A 440 для Tick Tock; E♭ Standard +20 ¢ для Telephone Song і при A 440 для Baboom/Mama Said.

The Sky Is Crying (1991)

E♭ Standard10 пісень, кожна з кнопкою «Налаштувати»

Основний стрій: E♭ Standard на камертоні (виміряно −3 ¢), з CD.

Jimmie Vaughan зібрав ці десять неви­даних студійних записів після смерті брата; TuneLit вказує альбом як збірку. Вони походять із чотирьох сесій: Power Station у 1984 (Empty Arms, Little Wing, Wham, Close to You), Dallas Sound Lab у 1985 (The Sky Is Crying, May I Have a Talk with You, Chitlins con Carne, So Excited), Мемфіс у 1989 (Boot Hill) і Лос-Анджелес у 1989 (Life by the Drop). Little Wing, інструментальна версія балади Hendrix від Vaughan, отримала Греммі.

Висота трохи змінюється від сесії до сесії. Дві пісні 1984 року звучать трохи нижче (Empty Arms приблизно на 9 центів, Close to You — приблизно на 7), пісні 1985 року близькі до значення альбому, за винятком Chitlins con Carne, джазового інструменталу Kenny Burrell, приблизно на 12 центів нижче (A ≈ 436.9). Boot Hill, де Vaughan грає на слайді в E♭ Standard, приблизно на 6 центів вище (A ≈ 441.6). Legacy Edition Couldn't Stand the Weather 2010 року містить, схоже, ті самі чотири дублі 1984 року як бонус-треки (їхні тривалості збігаються в межах трьох секунд), і вони показують близько 2 центів від цього CD. Цей Empty Arms — інший запис, ніж той, що на Soul to Soul, який звучить точно на концертному строї.

Одна пісня ламає строй. Life by the Drop — Vaughan сам на дванадцятиструнній акустиці, і вона в E Standard: так кажуть табулатури, а аудіоперевірка чує відкриту низьку E. So Excited, чия студійна табулатура в E Standard, — протилежний випадок: аудіоперевірка чує низьку E♭, як і табулатури її живих версій.

З TuneLit: E♭ Standard при A 440; Boot Hill +6 ¢, Chitlins con Carne −12 ¢; Life by the Drop на 12-струнній в E Standard.

• Спершу опустіть строй, а потім думайте про центи. На альбомах Double Trouble еталон лишається на A 440; важливий півтон.
• Читайте рядок строю в табулатурі. Більшість табулатур SRV кажуть «tune down ½ step». Табулатура в E Standard для пісні в E♭ відрізняється від запису на півтону, якщо не посунути кожну ноту на лад вниз.
• Зверніть увагу на пісні в інших тональностях. Texas Flood (G-форми, звучить у G♭), Tin Pan Alley (звучить у B minor) і Leave My Girl Alone (звучить у A) не спираються на відкриту низьку струну, тож неправильний строй там легко пропустити: перевіряйте за витриманим акордом, а не за першою нотою.
• Family Style — виняток. Подивіться рядок кожної пісні: деякі в E, деякі в E♭, і більшість звучить на кілька центів вище.
• Важчі струни допомагають. Half step down на легких струнах звучить розхлябано; комплект на один калібр важчий за звичний повертає частину натягу, від якого залежав звук Vaughan.

Кожен строй на сторінках альбомів має позначку статусу. Усі шість записів тепер мають Виміряно TuneLit: відхилення походить з нашого власного аналізу CD з бібліотеки власника, і публікуються лише числа, ніколи не аудіо. Назва строю (E♭ Standard або E Standard) спирається на інші докази, оскільки вимірювання знає відхилення лише в межах одного півтону:

• Широко відомо: півтоновий строй вниз і важкі струни Vaughan описані однаково у Wikipedia, Guitar World і Guitar Player, і табулатури з цим погоджуються. Це стосується його чотирьох альбомів Double Trouble і The Sky Is Crying.
• За табулатурами: Family Style і Life by the Drop спираються на табулатури, перевірені за аудіо.
• Спірно: Tin Pan Alley, де звичка Vaughan каже E♭, а найпопулярніша табулатура каже E.

Десять пісень лишаються там, де аудіоперевірка не змогла підтвердити півтон, усі перелічені в E♭: Tin Pan Alley, Stang's Swang, Say What!, The House Is Rockin', Let Me Love You Baby, Leave My Girl Alone, D/FW, Empty Arms (дубль 1984), May I Have a Talk with You і Chitlins con Carne. Жодна з них не вказує в інший бік з упевненістю.

• Texas Flood (1983): E♭ Standard, A 440. Dirty Pool −9 ¢; Lenny показує приблизно −7 ¢.
• Couldn't Stand the Weather (1984): E♭ Standard, A 440. Scuttle Buttin' +13 ¢; Voodoo Chile показує приблизно +17 ¢ (слабко). Tin Pan Alley спірна (E♭, або E з формами B-minor).
• Soul to Soul (1985): E♭ Standard, A 440, кожна пісня.
• In Step (1989): E♭ Standard, A 440, кожна пісня.
• Family Style (1990): E♭ Standard +8 ¢ (A ≈ 442); Telephone Song +20 ¢, Baboom/Mama Said при A 440. E Standard: White Boots і Brothers +8 ¢, Good Texan +21 ¢, Tick Tock при A 440.
• The Sky Is Crying (1991): E♭ Standard, A 440. Boot Hill +6 ¢, Chitlins con Carne −12 ¢. Life by the Drop: 12-струнна в E Standard.
• Золоте правило: опустіть кожну струну на півтону і залиште A 440, потім перевірте рядок пісні на кілька винятків.